Це просто не можливо пояснити, як так: ми з чоловіком нарешті закінчили будувати будинок нашої мрії. Але чомусь складається так, що будинок є, а життя в ньому немає.

Важко сказати, чому так, я і сама не можу зрозуміти, але факт є фактом – збудований будинок нам щастя не приніс, ми з чоловіком один для одного – чужі люди, яким навіть нема про що поговорити.

З чоловіком в шлюбі вже 22 роки, за цей час було різне, і зради, і непорозуміння, через що я часто ображалася на нього.

За цей час мені не раз хотілося кинути все і поїхати в світ за очі.

Але, насправді, мені і їхати нікуди.

Батьків давно немає, сестра живе в іншому місті, бачимося рідко, вона про моє сімейне життя майже нічого не знає.

Одного разу я намагалася їй поскаржитися, поділитися своїми проблемами, але вона тільки сказала, що я собі щось вигадую, що потрібно терпіти, зараз багато так живуть.

Я думаю, що вона просто боялася, щоб я не приїхала до неї після розлучення, тому так і сказала, і більше мене ніколи не питала, як я живу.

Звичайно, у мене є подруги, але в кожної свої проблеми, і їм часто не до мене.

І ось склалася така ситуація, що я начебто, як можу здійснити свою мрію, розлучитися і жити нарешті нормально, але ніяк не можу зважитися, а порадитися ні з ким.

Старший син поїхав вчитися до столиці, живе там в гуртожитку, приїжджати назад не планує, а в цьому році і молодший їде до нього і тепер я залишаюся зовсім одна з чоловіком.

Мене більше нічого не тримає, діти виросли, можна подумати про розлучення.

Але у нас є будинок, який ми будували разом, трохи грошима допомогли ще мої батьки.

В будинку спільними зусиллями ми зробили дуже гарний ремонт, не так давно купили нові меблі, і мені шкода кидати своє житло і їхати в невідомість.

Ділити чоловік категорично не згоден, сказав, що він мені половину ніколи не віддасть. Нерухомість він записав навіть не на себе, а на свою літню маму, наче наперед передбачив сценарій нашого розлучення.

Хіба якщо я через суд заберу свою частину будинку, то тоді можна буде його продати і поділити гроші, щоб кожен з нас міг купити собі окреме житло.

Кинути все йому і піти жити на знімну квартиру, я теж не можу, так як все наживали ми разом, але і далі так жити я вже не можу.

Що робити, просто не знаю?

Нам обом по 47 років. Чи можна в цьому віці починати життя заново?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.