Нам з чоловіком вдалося придбати однокімнатну квартиру, і ми дуже з цього щасливі, бо попередні 5 років ми жили на зніманні.

Я сама родом з іншої області, мої батьки і досі там живуть.

А батьки чоловіка живуть відносно недалеко, ми часто до них їздимо, в основному на вихідних і на свята.

Свекруха ще працює, і нам допомагати з онуком не може, син ходить в садочок, але коли треба, нам допомагає тітка Ніна, наша нова літня сусідка.

Коли ми з чоловіком купили цю квартиру, майже відразу ми познайомилися з нашою сусідкою.

Тітка Ніна – самотня пенсіонерка, яка потребувала спілкування, і ми їй його дали – часто запрошували її до нас на чай, також я з дитиною і з бабусею любила прогулюватися у вихідні парком.

Коли син хворів, а мені треба було йти на роботу, тітка Ніна з радістю залишалася з ним, чим нас дуже виручала.

Наш син називав її бабусею, і завжди з радістю залишався з нею.

Одного разу на прогулянці я запитала сусідку, чи є у неї рідня, і вона відповіла, що є син, але вона не хоче про нього говорити.

Днями я зустріла тітку Ніну, і вона мене запитала, що ми будемо робити на свята?

Я відповіла, що ми поїдемо до батьків чоловіка, адже вони нас чекають.

Не знаю чому, але моя літня сусідка засмутилася після цих слів.

Причину я зрозуміла згодом – просто їй не хочеться бути самій на таке велике свято, і вона сподівалася провести його з нами.

Тоді я зателефонувала свекрусі, і запитала, чи вона не проти, якщо ми приїдемо не одні, а привеземо з собою ще сусідку.

Мама чоловіка відповіла, що з радістю прийме ще одну гостю в своєму домі.

Бачили б ви, як зраділа тітка Ніна, коли ми їй запропонували їхати разом з нами в село до батьків чоловіка.

Добро робити не так вже й складно, а любов і турбота – мають завжди бути на першому місці.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.