Моя рідна сестра дуже ображена на мене і вважає, що між рідними людьми такого бути не повинно. А я думаю, що рідні – не рідні, а гроші треба рахувати.

Відразу після заміжжя і я, і сестра пішли з дому в невістки. Батьки залишилися самі в своєму будинку.

Ми з сестрою домовилися їздити по черзі до них, щоб допомагати. Тоді між нами ще не було ніяких непорозумінь.

Коли батьків не стало, родинний будинок ми успадкували в рівних частинах.

І хоч ми там жити не збиралися, але вирішили вкладати в цей будинок, кожна в свою половину – зробили два окремі входи, добудували трохи збоку, провели всі зручності в будинок – вийшло навіть краще, ніж ми думали.

Цей дім для нас був як родинне гніздечко, туди ми приїжджали як на дачу, всі свята і вихідні проводили разом.

Все змінилося тоді, коли донька сестри, моя племінниця, вийшла заміж.

Вона захотіла жити в цьому будинку і сестра віддала їй свою половину.

Але два роки тому моя сестра сама розлучилася з своїм чоловіком і в зв’язку з цим у неї виникли проблеми з житлом.

Розходилися вони дуже гучно, у нього з’явилася інша, а сестра про це дізналася і не захотіла пробачити.

Оскільки вона жила у чоловіка і прогавила той момент, що всі документи на їхнє майно були на свекрусі, то після 25-річного шлюбу вона практично залишилася ні з чим.

Прийшла сестра і стала плакатися, що їй нема де жити, і що вона хотіла б якийсь час пожити в нашому будиночку, але в моїй половині, оскільки її зайнята.

Мені було шкода сестру і я її впустила. Тим більше, я була впевнена, що все якось налагодиться і ми щось придумаємо.

Щоправда, в якості “відкупного” чоловік віддав моїй сестрі автомобіль, старенький такий, але вона могла щодня ним їздити на роботу.

Одним словом, сестрі таке життя підійшло, її все влаштовувало, і в якийсь момент я зрозуміла, що сестра хоче там жити.

До слова, я житлом забезпечена, мої діти теж, тому мені не дуже вже аж так потрібен той будинок, але все ж.

Я запитала сестру прямо – які у неї плани на майбутнє, а вона мені відповіла, що хотіла б і далі так жити, це доволі зручно, адже поряд з донькою.

Тоді я їй запропонувала, нехай вона викупить у мене цю половину.

Так, грошей вона не має, але у неї є автомобіль. Вона б могла ним розплатитися, мені такий варіант підходить.

Та сестра замість того, щоб подякувати, дуже образилася на мене, мовляв, я її останнього хочу лишити – як же вона буде на роботу щодня без авто добиратися.

І додала, що сестри так не поступають.

А я досі не можу зрозуміти, що не так я сказала?

На мою думку, пропозиція цілком нормальна.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.