На заробітки в Чехію я поїхала відразу, як закінчила школу. У нас в селі всі так роблять вже багато років.

Взагалі, наше село виглядає дуже дивно – в ньому є багато нових красивих будинків, в яких ніхто не живе.

Молоді та людей середнього віку у нас практично нема, бо всі на заробітках. Величезні будинки пильнують бабусі і дідусі, але вони продовжують жити в своїх старих будинках, бо нові діти закривають на ключ і чекають кращих часів.

Мої батьки давно в Празі, я росла біля своєї бабусі. А коли я закінчила школу, то поїхала до батьків, і відразу влаштувалася на роботу.

У 18 років я в Чехії зустріла хлопця з свого села, він був на 6 років старшим за мене.

Ми почали зустрічатися, а потім одружилися. Весілля зробили в Україні і потім знов повернулися в Прагу.

Вже як сім’я ми теж вирішили будувати будинок.

Чоловікові на весілля його бабуся подарувала непогану земельну ділянку, і там ми вирішили будуватися.

З чоловіком ми заробляли нарівні, і всі зароблені гроші я відправляла додому, а бабуся чоловіка керувала будівництвом.

Будувалися ми 8 років, і тепер у нас теж є великий будинок.

Але виявилося так, що гроші свої всі я в нього вклала, а він мені зовсім не належить.

Прожили ми з чоловіком майже 9 років, і рік тому я дізналася про те, що у нього є інша.

Я тоді на літо трохи додому поїхала, а коли повернулася, то в нашій з ним спільній квартирі в Празі вже жила якась інша дівчина.

Він пробував брехати мені, що це якась його родичка, яка тимчасово поживе у нас, але я не повірила, і відразу подала на розлучення.

Дітей у нас з чоловіком не було, але було спільне майно – будинок, принаймні, я так думала. Бо коли справа дійшла до суду, то виявилося, що ділянка і досі належить бабусі мого чоловіка, як і будинок, який ми збудували.

Єдиною власницею всього за документами була бабуся, то ж навіть через суд мені нічого не перепало.

Я не перестаю себе картати, як можна було бути такою необачною і довірливою, що навіть не перевірити, на кому документи на будівництво.

Ну що ж, чоловік забрав все, а я залишилася ні з чим.

Цей випадок мене дуже багато чому навчив. І я вирішила кардинально змінити своє життя. На початок – я поступила в університет і вирішила здобути вищу освіту.

Мій чоловік зараз щасливий, він одружився з тією дівчиною, і тепер наш будинок – це їхній будинок!

От тільки я не впевнена, чи зможуть вони в ньому стати щасливими. Проте, зла я їм не бажаю.

Я просто відпустила цю ситуацію і живу далі.

А що б ви зробили на моєму місці?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.