Я завжди була впевнена, що у мене дуже хороший чоловік, і що саме з ним я проживу решту свого життя. Але все вийшло зовсім не так, як я собі думала.

Разом ми уже 13 років. У нас є дитина 8 років.

До останнього часу у нас все було добре, хоча нам довелося пережити багато всього – і безгрошів’я, і переїзд в інше місто, і втрату близьких людей.

Василь у мене добрий чоловік, завжди старався все для сім’ї, сім’я для нього завжди була на першому місці. Дитину він дуже любив. З батьками стосунки чудові.

Наші рідні і знайомі часто заздрили нам, бо для всіх ми були ідеальною парою.

З свого боку я завжди намагалася бути чудовою господинею, та й постійно стежила за своїм зовнішнім виглядом.

Свого чоловіка я ніколи не ревнувала, бо довіряла йому. Я і припустити не могла, що він може проміняти мене на іншу.

Та саме це він і зробив. І відбулося все це у найважчий для мене період, коли я захворіла і потрапила в лікарню.

І саме тоді, коли мені найбільше була потрібна його допомога, він прийшов і сказав, що у нього є інша.

Його новою пасією виявилася його співробітниця з дитиною, яка нещодавно розлучилася з своїм чоловіком.

Я б ще довго ні про що не здогадувалася, якби чоловік мені сам в усьому зізнався, просто коли ми з ним познайомилася, домовилися, що ніколи не будемо брехати один одному.

Василь сказав, що я – ідеальна жінка, чудова мати, що ріднішої за мене не буде, що житло залишає нам, і фінансового готовий допомагати.

Весь час просить вибачення, розуміє, що дуже завинив.

У мене склалося враження, що він сам ще до кінця не визначився, що йому робити.

Я ж бачу, що йому теж не просто. Речі не забрав, приходить до нас їсти, купатися, до дитини (не знає, як сину сказати, адже жити доведеться окремо), допомагає і купує все, але спить на роботі. Сказав, що йому треба подумати.

Не знаю, що робити, триматися чи відпустити. Люблю його, і дитині без нього погано.

Загалом, не знаходжу собі місця, друзів в цьому місті у мене немає. Та й здоров’я у мене ще повністю не відновилося.

Дуже важко. Його батьки на моєму боці, свекруха дуже любить і мене, і онука, каже, що іншої невістки вона не прийме.

Своїм батькам поки не можу сказати, боюся, вони не пробачать йому, у тата доволі важкий характер.

Я розумію, що не я перша, не я остання, від кого пішов чоловік. Просто я була не готова до цього, бо все відбулося в дуже незручний момент.

Я вірила чоловікові, і вважаю, що це подвійна зрада, адже він мене кинув у найважчий час, коли я захворіла.

Василь каже, що він буде допомагати матеріально, але я не впевнена, чи надовго його вистачить.

Цікава думка інших жінок, які були в моїй ситуації.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.