Після весілля мені довелося жити з свекрухою, і цей досвід я не забуду ніколи, більше того, я дуже вдячна цій жінці.

Коли я познайомилася з своїм майбутнім чоловіком Андрієм, то відразу зрозуміла, що мама для нього на першому місці, а потім всі інші.

В мене навіть спочатку була думка – бігти подалі від цього хлопця і його матусі.

Під час наших побачень Андрій часто телефонував додому, щоб проінформувати маму, що з ним все гаразд.

Мені це здавалося дивним, навіть дратувало місцями.

Коли Андрій зробив мені пропозицію, я малювала в своїй уяві сумні картинки, адже після весілля ми мали жити разом з його мамою.

Я відразу подумала, як поставиться до мене його мама, та й у нього я буду завжди на другому плані.

Слухатися він буде тільки свою маму, адже ми повинні були жити разом з нею.

Я пробувала переконати чоловіка, щоб ми йшли жити на знімне житло, але Андрій сказав, що це питання навіть не обговорюється.

Подруги мене відмовляли, щоб не погоджувалася хоч жити разом, на відстані вплив мами буде не таким сильним.

Але моя мама була іншої думки, вона вважала, що хлопець, який любить свою маму, і до дружини буде ставитися так само, а стосунки з майбутньою свекрухою будуть залежати від мене.

Я вийшла заміж, ми почали жити з свекрухою.

Анна Петрівна прийняла мене дуже добре, але я подумала, що відразу завжди так.

Проте з часом я зрозуміла, що вона не прикидається, а любить сина і хоче, щоб він був щасливий.

В день весілля свекруха подарувала мені підвіску з діамантом, я на такий щедрий подарунок і не сподівалася, адже вона не багата людина.

Тоді я зрозуміла, що заради щастя свого сина Анна Петрівна готова на все.

Сама вона давно розійшлася з чоловіком і виховувала дитину одна.

Тому так завжди за нього переживала, а до мене відразу ж прийняла мене, як рідну дочку.

Наслухавшись від подруг про погану свекруху, я переконалася, як мені пощастило.

Одного разу я мила посуд, і випадково розбила тарілку з улюбленого сервізу Анни Петрівни.

Я сподівалася на будь-яку реакцію, але тільки не на таку.

Коли мама чоловіка побачила це, сказала, щоб я не переймалася, адже сервіз старий, і давно пора придбати новий.

А вже на наступний день у нас вдома вже був новий сервіз.

Коли у нас народилася дочка, то я навіть не знаю, як би я сама з усім цим справилася, якби не мама мого чоловіка.

Вона в усьому мені допомагала, і Андрія привчила, нести відповідальність за сім’ю.

Я дуже вдячна своїй свекрусі і часто їй про це кажу, завжди шукаю нагоду, щоб її чимось потішити і допомогти.

Ми досі живемо всі разом, хоча у нас з чоловіком є можливість жити окремо.

Наша бабуся вже пішла в цьому році на пенсію, тепер вона сказала, що повністю присвятить себе внукам.

Ми з чоловіком будуємо власний будинок, а коли в нього переселимося, обов’язково заберемо з собою і свекруху.

Я навіть не уявляю, як би склалося моє життя, якби не ця чудова людина – моя свекруха.

Зараз дуже часто доводиться чути про те, що у невістки із свекрухою стосунки не складаються, так от, хочу сказати – все залежить від нас самих.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.