Мені 56 років, я ще працюю, і додому приходжу дуже пізно. Через важкий графік я нічого не встигаю зробити.

А якось я повернулася додому, і була приємно здивована – в квартирі було чисто, а на кухні мене чекала вечеря.

Рік тому одружився мій 30-річний син. Невістку він привів додому.

Я не мала нічого проти, адже у нас трикімнатна квартира. Чоловіка мого не стало 5 років тому, відтоді ми з сином жили самі.

А потім Олексій, нарешті, вирішив одружитися.

Коли він вперше привів Надію до нас додому, дівчина мені зовсім не сподобалася, але я жодним словом про це не обмовилася.

Вирішила, що це вибір сина, а я маю просто його прийняти.

В свій час я також була на її місці, бо чоловік привів мене жити до своєї мами.

З свекрухою я прожила 20 років, і ми змогли жодного разу серйозно не посваритися.

І я вважаю, що це її заслуга. Саме завдяки її мудрості, нам вдалося уникнути всіх гострих кутів.

Теплі стосунки у нас збереглися до кінця. Я досі згадую про неї з вдячністю і теплотою.

Я була впевнена, що для своєї невістки теж стану другою мамою.

Але з самого початку невістка стала показувати мені свій характер.

Я віддала молодятам окрему кімнату – найбільшу, щоб у них був власний простір.

Невістка працює лише пів дня, і вже після обіду вона вдома. А я приходжу аж під вечір.

Звичайно, що мені було б легше, якби вдома на мене чекала вечеря, чи принаймні, було прибрано.

Але невістка прибирала лише в своїй кімнаті, а вечерю готувала лише на них двох. Посуд теж мила тільки за собою.

Мені це дуже не подобалося, але я не знала, як їй про це сказати.

І тоді я згадала, як моя свекруха перший час зі мною поводилася.

Вона була чудовою господинею, і завжди дуже смачно готувала.

А я не вміла готувати від слова зовсім, тому і нічого не робила, щоб не осоромитися.

Свекруха швидко це просікла, і вирішила діяти хитро. Вона розчиняла тісто на пироги, а потім робила вигляд, що не встигає, і дуже просила мене їй допомогти.

А коли ми разом напечем пирогів, чи наліпим вареників, і всі разом смачно поїмо, вона не могла мені надякуватися, яка я молодець, і що без мене вона б нізащо не справилася.

Тільки тепер я розумію, навіщо вона так робила.

І я вирішила з невісткою діяти так само. В суботу зранку, поки вона ще спала, я пішла в магазин і принесла продукти.

Спочатку я сама готувала, а потім, поступово, залучала до роботи невістку. І не забувала її хвалити!

І мені вдалося розтопити лід між нами. Не зразу, але все ж.

Тепер я приходжу додому, і мене на столі чекає вечеря. Смачна, не смачна – то вже інша справа, але головне, що невістка старається.

А я не перестаю її хвалити. Впевнена, що тепер у нас все буде добре!

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.