З перших днів нашого знайомства з свекрухою, я відчувала, що не подобаюся їй, хоча видимих причин для цього не було.

Прямо в очі вона не висловлювала мені ніяких претензій, але всім своїм виглядом вона показувала, що її єдиний син міг би вибрати собі за дружину і когось кращого.

Ми одружилися, стали жити окремо, невдовзі один за одним у нас народилося двоє дітей. Та навіть це не змінило ставлення свекрухи до мене.

Мама мого чоловіка живе недалеко від нас, тому іноді ми на вихідних заїжджаємо до неї в гості.

Якось в неділю ми з чоловіком їздили в супермаркет робити закупки, але перед тим відвезли дітей до свекрухи.

Закупившись в магазині, ми повернулися до неї, якраз встигли на обід. Мама приготувала борщ і вареники, все було дуже смачно.

Певну кількість продуктів чоловік залишив своїй мамі, ми ще трохи поговорили і стали збиратися додому.

Гарно подякувавши свекрусі за все, ми пішли додому. Біля машини я зрозуміла, що свій iPhone я забула у неї на дивані.

Чоловік з дітьми залишився в машині, а я піднялася сходами, щоб забрати телефон.

Свекруха живе на п’ятому поверсі, я дійшла до третього і випадково почула її розмову з сусідкою.

Вона не вибираючи слів скаржилася сусідці, яка погана невістка їй дісталася. За словами свекрухи я і не красива, і робити нічого не вмію, і дружина погана, і мама ніяка.

Я стояла як вкопана і все це слухала. За ці кілька хвилин в мене перед очима пронеслося кілька років з моменту нашого знайомства, і за весь цей час я не могла пригадати жодного моменту, коли я чимось її образила.

Тому я відверто не розуміла, за що вона зі мною так?

Першою моєю реакцією було вибігти на поверх вище і сказати їй все, що накопичилось в мене в душі.

Але потім я сама себе зупинила, згадала, що ця людина – мама мого чоловіка і бабуся моїх дітей.

Що доброго буде з того, якщо я зараз з нею посварюся на все життя? Чи додасть це щастя і радості в мій шлюб?

Тому я стала підніматися сходами, але так гучно, щоб було чутно.

Свекруха почула кроки і відразу припинила розмову.

Я вийшла, усміхнулася, привіталася з сусідкою і пояснила, що я забула свій телефон.

А ще, я забула подякувати мамі за її любов і турботу про нас.

Повірте, ці слова я говорила щиро, без всякого сарказму – я подякувала свекрусі, обійняла її, і запросила на наступну неділю до себе в гості.

Хтось з нас двох в цій ситуації мав бути мудрішим, і я вирішила зробити саме так.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.