В минулу суботу я нарешті повернулася додому, бо вже не сила було чекати на чужині. Майже рік я прожила в Німеччині, і зробила висновок, що хочу жити в Україні.

За кордоном я часто бувала і до цього, але є суттєва різниця – їздити туди на екскурсії чи відпочинок, і переїжджати на постійне місце проживання.

І мама, і сестра мої за кордоном, вони мене картають, що я прийняла неправильне рішення, та я з ними не погоджуюсь, бо я вже не маленька, мені 38 років, і я можу сама приймати важливі рішення.

Живу я в обласному центрі, маю власну двокімнатну квартиру, яку мені допомогла купити мама, яка вже багато років на заробітках у Греції.

Я незаміжня, дітей не маю. В Україні у мене зарплата 18 тисяч гривень, а якщо вдається знайти підзаробітки, то можна ще 5-7 тисяч докинути до зарплатні.

З огляду на те, що я живу одна, то мені в принципі на все вистачає, якщо брати без надміру.

В березні, майже в перші дні, я поїхала до подруги в Німеччину.

Я планувала якийсь час там побути і за літо визначитися, чого ж я насправді хочу.

Подруга живе в Берліні вже давно, вона там вже звикла, і мені казала, що на початку всім важко, а потім я теж звикну.

Але як вона не старалася, процес звикання до життя в чужій країні проходив дуже важко.

Почалося все з житла, мене поселили в стару однокімнатну квартиру, в якій ремонту не було багато років. Порівняно з моєю квартирою в Україні, в якій я зробила сучасний модний ремонт – це небо і земля.

Далі я почала ходити по різних соціальних інстанціях, і з’ясувалося, що мову я знаю не так добре, як я собі думала.

Але в принципі, я впевнена, що за певний час це питання могло б виправитися само собою.

А от що мене насправді здивувало, це паперова бюрократія. Щоб виробити карточку в банку, мені прийшло кілька паперових листів, на які треба було дати такі ж паперові відповіді.

Я задала як вдома я пішла у відділення банку і за кілька хвилин у мене в руках вже була активна банківська картка. Тут все надто довше і складніше!

Працювала я віддалено, для роботи мені був потрібен інтернет, і я з сумом виявила, що якість інтернету бажала б бути кращою.

Вдома у мене був значно швидший і якісніший зв’язок, а тут мені не завжди вдавалося здійснити відеорозмову з мамою чи сестрою.

Я так скучила за своїм домом, що він мені почав снитися, тому я повернулася додому.

Подруга мене картає, що я неправильно зробила. Мовляв, потерпіла б ще трохи, а далі призвичаїлася б.

Я не засуджую тих людей, які вирішили залишитися за кордоном, я їх навіть дуже розумію, адже у кожного з них своя історія.

Моя рідна сестра в Канаду з сім’єю виїхала, їм теж там непросто, але вони повертатися поки не планують, хочуть там зачепитися.

Але для себе я вирішила, що хочу жити в Україні, бо особисто для мене кращого місця в світі просто не існує.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.