Невдовзі після початку «специальнай ваєннай апірациі» виявилось, що «друга армія світу» не здатна забезпечити своїх убивць навіть повноцінними аптечками першої допомоги.

Як свідчать наші військові, одним із бажаних трофеїв для росіян є… наші аптечки, якими оснащені всі воїни ЗСУ.

Судить самі, хто не знає: позорище, іменоване індивідуальною аптечкою, яка має бути в розпорядженні російського військовослужбовця, містить цілих чотири (!!!) компоненти! Крім гумового чохла.

«АІ-4» (аптечка індивідуальна. — Авт.) містить у собі:

1. Джгут Есмарха — 1 шт.

2. Пакет перев’язувальний — 1 шт.

3. Засіб перев’язувальний стерильний гемостатичний (кровоспинний), 50 г — 1 шт.

4. Дезінфікувальний засіб, 10 таблеток — 1 шт.

Усе. Антишокові препарати, антибіотики, сучасні турнікети — ні, це для гарматного м’яса дорого, мабуть.

Для порівняння — аптечка українського воїна, у якій міститься ось такий набір:

1. Турнікет кровоспинний — 2 шт.

2. Бандаж компресійний з однією подушкою — 1 шт.

3. Бинт гемостатичний кровоспинний — 1 шт.

4. Оклюзійний пластир/наклейка — 2 шт.

5. Назофарингіальна трубка-повітропровід з лубрикантом — 1 шт.

6. Ножиці тактичні — 1 шт.

7. Бинт стерильний 7 м × 14 см — 1 шт.

8. Рукавички нітрилові медичні — 1 пара

9. Термоковдра — 1 шт.

10. Лейкопластир 5 м × 3 см — 1 шт.

11. Маркер водостійкий — 1 шт.

12. Картка військовослужбовця — 1 шт.

Як бачите, воїн ЗСУ своєю індивідуальною аптечкою може надати медичну допомогу в набагато ширшому спектрі ситуацій на полі бою у разі поранень. Тут, мабуть, варто пояснити деякі речі.

Як розповідає полковник медичної служби Всеволод Стеблюк:

«У 2014 році почались офіційні поставки «натовських» аптечок.

Американці тоді поставили до ЗСУ перші 16 тисяч аптечок. Паралельно йшло розроблення вітчизняних варіантів.

Першим відомим кровоспинним засобом нового покоління у 2014 році став порошок-коагулянт «Целокс». Це хімічний засіб зупинки кровотечі. Його насипали в рани, а він, крім того, що зупиняв кров, дуже сильно обпікав шкіру. Він розігрівався до 70 градусів, щоб відбувалася коагуляція. На сьогодні порошкові коагулянти практично не застосовуються.

Використовуються такі засоби для припинення кровотечі: джгут або турнікет (за «натовськими» стандартами, САТ — Combat application tourniquet). Їх багато різних видів виробляють, в Україні зокрема.

Їх має бути два в наборі, як мінімум, за стандартами, в ідеалі — 4, тому що 4 кінцівки в людини.

Другим у нашій аптечці дуже часто є джгут Есмарха, який дуже хороший, якщо їм навчили користуватися, тому що перша причина смерті, якщо відразу не відірвало голову й не отримано несумісних із життям ушкоджень, це кровотеча. Друге питання — як зупинити кровотечу, яка не потребує накладання джгута? Якщо це не артеріальна, а венозна кровотеча, кровотеча з м’яких тканин, то потрібна пов’язка, що давить. У всьому світі застосовують так званий ізраїльський бандаж, який поєднує в собі властивості еластичного бинта та має спеціальний майданчик, який дає змогу створити додатковий тиск саме на місце кровотечі. Просто забинтувати з однаковим тиском навколо рани не завжди вдається, щоб зупинити кровотечу, доводиться щось підкладати туди тверде, а ізраїльський бандаж має такий майданчик прошитий або приклеєний, який створює за правильного накладання тиск безпосередньо на джерело кровотечі. У росіян нічого подібного немає. Вони пропонують класичний індивідуальний перев’язувальний пакет, із прогумованої тканини, на бинті дві подушечки: одна пришита до бинта, друга рухається, накласти треба з двох боків від рани.

А в нас, крім ізраїльських бандажів, для глибокої рани є спеціальний бинт для ефективної зупинки кровотечі шляхом тугої тампонади. Треба в рану туго запхати бинт, оброблений кровоспинними засобами. Вступаючи в контакт із кров’ю, плазмою, препарат викликає згортання плазми та судини заклеюються. Другою причиною смерті може бути зупинка дихання внаслідок черепно-мозкової травми, важкої контузії, коли у разі знепритомнення западає язик, перекриваються дихальні шляхи. Тому в комплект нашої аптечки входить назофарингіальний повітропровід: трубочка вводиться в ніс і встановлюється зрізом до гортані так, щоб дати можливість дихати, і запобігає перекриттю дихальних шляхів язиком. У росіян теж нічого такого немає. У них є в сумці санінструктора пластикові Z-подібні повітропроводи, вони в наших бойових медиків є, але їх не завжди можна поставити, це для навчених інструкторів. Третє, що є у нас — це оклюзійна пов’язка для поранень грудної клітки, герметизації. Заклеює, як лейкопластир зі спеціальним клапаном, відновлює герметичність. У росіян навпаки — їм пропонується взяти прогумовану оболонку від перев’язувального пакета, заліпити ізострічкою й закрити отвір. Як бачимо, у нас більш спеціальні та сучасні пристрої для закриття пневмотораксу.

Ще один важливий момент — роздягання поранених. До нашої аптечки обов’язково входять тактичні ножиці для розрізання одягу. У радянській і російській армії у сумці санінструктора є ніж садовий. У наших медиків є спеціальні ножі за типом стропорізів та роликові ножі, які дають змогу швидко розтинати взуття. Тактичними ножицями, які є в нашого воїна, можна перерізати монету 10 копійок. Також входить до стандартного набору маркер, яким потрібно написати на турнікеті час його встановлення, щоб потім провести конверсію турнікета та відновити кровообіг.

Отже, в росіян, можна сказати — аптечка смертника: перев’язав, вколовся й нікого не хвилює твоє дихання чи дірка у грудній клітці.

А в нас на озброєнні — аптечка, що реально рятує життя”.