Після того, як не стало наших батьків, моя сестра Люба стала для мене найріднішою людиною.

Нам з нею у спадок дістався будинок, ми вирішили, що будемо обидві в ньому жити – поділимо його навпіл, зробимо два входи, кожна з нас добудує свою половину як захоче, і будемо собі жити.

Зрештою, мати поруч рідну сестру не так вже й погано.

Люба – молодша за мене на 3 роки. На правах старшої сестри завжди намагалася робити так, щоб наша сім’я трималася купи – для мене було важливо, щоб всі родинні свята ми святкували за одним столом.

Я ніколи не рахувалася з грошима, на всі свята – на Різдво, на Великдень я накривала стіл і запрошувала до себе Любу з чоловіком і дітьми.

Для мене це було дуже важливо, щоб в такі дні ми були разом, особливо після того, як не стало наших батьків і з рідних на цьому білому світі ми залишилися лише двоє одна в одної.

Не скажу, що між нами ніколи не було непорозумінь, були, звичайно, а як без цього, коли живеш на одному подвір’ї, але я завжди намагалася все згладжувати, не загострювати, інколи мені доводилося уступати.

Я розуміла, що як старша сестра, я маю бути більш розсудливою, адже згода будує, а незгода – руйнує.

Все у нас було добре, але 4 роки тому Люба розлучилася з чоловіком. Він поїхав закордон, а вона з дочкою залишилася вдома.

Відтоді наші стосунки з сестрою змінилися, і не в кращу сторону, але я знову виправдовувала сестру, бо в неї важкий період.

Рік тому сестра з дочкою виїхали за кордон, спочатку зупинилися в Польщі.

А я залишилася вдома, з своїм чоловіком і нашими двома дочками.

Згодом сестра мені зателефонувала і повідомила, що додому вона повертатися не буде.

Вона помирилася з своїм чоловіком, той зараз в Канаді і кличе їх з дочкою до себе, вони вже візу відкрили.

Але чоловік Люби став наполягати, щоб вона продала свою половину будинку, щоб мати на старті в чужій країні хоч якийсь капітал.

Гроші Любі потрібні найближчим часом, вона пропонує мені викупити її половину будинку.

Сестра назвала суму в 15 тисяч доларів, погоджуюсь, що це небагато, але навіть таких грошей у мене немає.

І я не впевнена, чи хтось мені зможе їх позичити. Та й в банку кредит, навряд чи, мені дадуть.

Я пробувала просити відстрочки, пообіцяла, що років за три я віддам сестрі борг, але такий варіант Любу не влаштовує, вона каже, що в такому випадку продасть свою половину чужим людям.

А такий варіант вже зовсім не підходить мені.

Навіть не уявляю, як це жити з чужими людьми на одному подвір’ї?

Так, входи різні, половини різні, але ж будинок то один, і двір один.

Не знаю, що мені робити? Ніколи не думала, що моя рідна сестра може зі мною так вчинити.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.