У мене є подруга дитинства – Орися. В неї зараз склалася дуже складна ситуація, а її діти проявили себе не найкращим чином.

На жаль, нещодавно їй діагностували важку xворобу. Про це вона мені не зразу зізналася.

Але я як лише почула, так зразу приїхала до неї, почала розпитувати що й до чого, і чим можна допомогти.

А вона мені заявила, що нічого робити не буде.

Якщо само минеться, то добре, а якщо ні – то вже як Бог дасть.

Змиритися з таким ходом подій я не могла.

Орися – моя подруга ще з дитинства, ми виросли в одному селі, разом в школу ходили.

А потім я вийшла заміж і поїхала жити в обласний центр.

Подруга теж створила сім’ю, але залишилася жити в селі.

Роки минали, коли пішли діти ми бачилися нечасто, але завжди підтримували зв’язок.

У Орисі з чоловіком народилося троє синів, а в мене дочка.

Її чоловік Степан поїхав на заробітки в США, його вдома не було років 15.

Повернувся лише минулого літа, бо каже що в свої 60 вже втомився і хоче трохи побути вдома.

Поки чоловік був на заробітках, Орися мала багато грошей і жила дуже заможно.

Сини одружилися і вона з усіх сил їм допомагала, витрачаючи усі гроші, які присилав її чоловік.

Якось вона на мене дуже образилася, бо я сказала, що так не можна.

Будинки, машини, огорожі – дітям завжди щось треба. Хочуть жити добре – хай самі заробляють.

Орися лише покивала головою, мовляв, я нічого не розумію, у неї от які господарі виросли, вона ж ними дуже пишається.

Та я наполягала на своєму, треба покласти в банк хоча б тисяч 20 доларів, щоб було про всяк випадок.

Та Орися знов почала говорити, що молодший син огорожу кладе, треба десять тисяч доларів.

Я їй так і сказала – не розумію тебе, жінко. Як так жити, щоб чоловік був на заробітках, а ти нічого собі не відклала.

Видно слова мої подіяли, тому що через день Орися попросила мене щоб я пішла з нею в банк і поклала гроші на рахунок.

Ми так і зробили. А потім все якось закрутилося-завертілося, і я певний час не бачила її.

І от тепер така ситуація. Я відразу згадала про ті гроші, і кажу подрузі, що ми щось придумаємо. А вона лише опустила очі.

Я не могла повірити – вона таки віддала їх дітям: молодшому на огорожу, а середньому не вистачало 10 тисяч до нової машини. Одним словом, грошей немає.

Сини Орисі разом з невістками не дуже навідуються до матері, чи вони не розуміють, що все надто серйозно, чи просто не хочуть розуміти.

Як так можна? А для чого тоді ж діти?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.