Тепер я розумію, що неправильно виховувала свою дочку, бо зараз пожинаю плоди. Людмила звикла до того, що все має бути саме так, як хоче вона.

Ми з чоловіком і справді з самого дитинства намагалися їй вгодити, от вона і сприйняла це як само собою зрозумілий факт – все, чого вона хоче, у неї має бути.

Якщо в дитинстві чи в юності я ще була якось в змозі давати їй все, то зараз її запити вже давно перевершили мої можливості.

Чотири роки тому Людмила вийшла заміж.

Вона захотіла шикарне весілля, і ми з чоловіком влізли в кредит, щоб все було на найвищому рівні: свято на майже 300 гостей, найдорожча зала в нашому місті, сукня за 1000 євро, і ще багато дрібниць, які коштували чималих грошей.

А після весілля я зрозуміла, що у великих боргах.

Моя сестра давно працює в Італії, і мене не раз до себе кликала, та я все відмовлялася.

Але цього разу бажання пошвидше віддати борг перемогло, і я поїхала.

Людмила привела зятя додому, в нашу трикімнатну квартиру.

Чоловік нічого проти не мав, Павло, наш зять, йому сподобався, в принципі.

Але минав місяць, другий, пів року, рік, а Павло все ніяк не міг на роботу влаштуватися. Казав, що чекає чогось особливого.

Людмила наша теж не дуже бігла працювати.

Ось і виходило, що за все платив мій чоловік – і за їжу, і за комунальні послуги.

А молоді все що десь там підзаробляли, витрачали лише на себе.

За кілька місяців я повіддавала борги, дякувати сестрі, яка відразу знайшла мені високооплачувану роботу.

Я доглядала відразу двох літніх італійців, тому отримувала аж півтори тисячі євро в місяць.

Робота була важка, але я хотіла швидше заробити, щоб швидше повернутися додому.

Гроші я не відправляла в Україну, складала, щоб була кругленька сума.

І дочка про це знала. Тому вона нещодавно мені заявила, що хоче жити окремо.

Я навіть зраділа спочатку, подумала, що вони нарешті вирішили з’їхати і піти, що називається, на свій хліб.

Але я помилилася, у Люди був інший план. Вона повідомила мені, що чекає дитину.

Тому хоче, щоб я придбала їм окрему квартиру, бо вони не хочуть з батьком жити.

Знаєте, якби не моя рідна сестра, я б дала дочці ці гроші.

Але Євгенія як почула про це, відразу сказала, щоб я навіть не думала так робити.

Мовляв, я так важко працювала, щоб знову залишитися ні з чим.

Донька з зятем нехай самі заробляють – каже Женя.

Коли я відмовила Людмилі, вона сильно образилася, вже кілька днів від мене слухавку не бере.

Я от вже почала думати, може я неправильно зробила, може треба було погодитися?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.