Ми з Андрієм досить таки довгий час зустрічалися, а потім він запропонував, щоб я жила в його квартирі:

– Переїжджай до мене. Будемо жити разом. Так буде краще для всіх і тобі не доведеться орендувати квартиру і марно витрачати гроші, а ти платиш чималу суму за оренду. Не потрібно буде платити за житло і витрачатися на продукти. Можеш взагалі займатися лиш домашніми справами. Моєї зарплати вистачить на нас двох, нам вистачатиме на всі необхідні речі.

Я, звісно, зраділа, почувши таку пропозицію, адже жінка я вже немолода, але доля не складається, заміж мене ніхто не кликав.

І до того ж, я дуже давно чекала від Андрія такої пропозиції.

Що може бути кращим для жінки чим хороший чоловік поряд?

Адже ми знаємо одне одного вже цілих 2 роки.

Я вже, правду кажучи, думала, що ми ніколи не будемо разом.

Але і ця пропозиція не була моєю мрією, адже я, перш за все, мріяла про те, щоб вийти заміж за Андрія.

Але я вважала, що це буде для мене дуже хороший шанс для того, щоб ми з ним створили одну сім’ю.

Я сподівалася, що Андрій побачить, яка я добра людина і хороша господиня і сам швидко покличе мене заміж. Адже таку дружину зараз і не знайдеш.

Я все-таки переїхала до Андрія відразу після такої пропозиції.

Обоє ми працювали і щовечора, незважаючи на втому, я намагалася показати власні кулінарні здібності, догодити Андрію у всьому.

Я завжди старалася раніше повернутися додому за нього і відразу починала щось смажити, варити, запікати, тушити, пекти.

Щовечора я готувала для Андрія вишукану вечерю, намагалася придумати щось оригінальне і складне, щоб порадувати його, а вранці на Андрія завжди чекав свіжий смачний сніданок.

У вихідні дні, правда, ми часто їхали до ресторану або замовляли готову їжу додому і в ці дні я могла трішки відпочити від домашньої роботи.

Буде справедливим, якщо я скажу, що крім готування, на мої плечі лягла абсолютно вся домашня робота.

А Андрій дуже любив чистоту, тому я завжди намагалася в домі тримати ідеальний порядок.

Через деякий час у мене на роботі змінилося начальство, а також режим робочого дня, який продовжили майже до восьмої години вечора.

Звісно, з таким складним і щільним графіком я ніяк не встигала приготувати вечерю, тримати ідеальний порядок вдома, а також дуже втомлювалася, бо на відпочинок залишалося мало часу.

Тоді Андрій мені сказав, що його не цікавить моя робота.

Важливо, щоб був порядок вдома, для нього це краще, адже і сам може заробити на нас двох.

Так я стала справжньою домогосподаркою, намагалася тримати лад у всьому.

Відтоді минуло майже 5 років.

Одного разу я поїхала до батьків в село, адже тоді мама якраз занедужала і я вирішила їм трохи допомогти.

А повернулася я звідти на день раніше запланованого часу.

Увійшла в квартиру і побачила у Андрія якусь пані, все стало зрозуміло мені, картина була невесела.

Я хотіла ще щось сказати, пояснити що так не можна, не по-людськи зовсім, а Андрій сказав, щоб я збирала речі і йшла, адже мого там нічого немає.

Андрій сказав, що я йому не дружина, тому не варто докоряти ні в чому і він мені нічого не винен, бо ніколи нічого мені не обіцяв.

Мені нічого не залишилося, як зібрати свої речі та піти.

Куди? Цього я не знала.

Я залишилася пожити у своєї подруги тимчасово.

Мені зараз вже 37 років.

Треба життя починати спочатку – шукати роботу, житло, зрештою – хорошого чоловіка, для якого я не буду лишень домробітницею.

Дуже шкода, що присвятила свої молоді роки чужій і байдужій людині.

Де я зробила помилку і що зробила не так? Чи це Андрій винен у всьому?

Фото ілюстративне.