На заробітках я вже 8 років, поїхала, щоб квартиру собі купити. Після розлучення я залишилася без житла, бо квартира була чоловікова. Але моя сваха переконана, що я маю спочатку забезпечити житлом свою дочку, а потім вже про себе думати

Моя сваха вважає, що якщо я приїхала з Італії, то маю грошима розкидатися наліво і направо.
Я приїхала з заробітків на кілька днів, і була в гостях у своєї дочки. Там знову за столом зайшла розмова за квартиру і за гроші.
І моя сваха мене так зачепила, що я досі відійти не можу. Не вміє людина рахувати, і нічого їй не поясниш.
На заробітках я вже 8 років, поїхала, щоб квартиру собі купити. Я з чоловіком давно не живу, і відразу після розлучення я залишилася без житла, бо квартира була чоловікова.
Ми тоді з донькою пішли на оренду, але потім Марина поїхала вчитися, жила в гуртожитку.
А коли повернулася додому і надумала виходити заміж, то мій чоловік віддав нашій спільні доньці однокімнатну квартиру своєї матері.
Оскільки я повважала, що моя єдина донька прилаштована, я поїхала в Італію заробляти собі на квартиру, ну не вік же мені на оренді жити.
А зараз, коли я назбирала необхідну суму, я приїхала, купила квартиру, і оформила її на себе.
Саме цей факт і не сподобався моїй свасі, вона вважає, що квартиру я мала віддати доньці, адже у них двоє дітей, їм дуже мало місця в однокімнатній квартирі.
Те, що квартира для них замала, я і сама бачу, але чим я можу допомогти?
У Марини є чоловік, нехай думає.
Ми з своєї сторони, нехай однокімнатною, але забезпечили доньку квартирою.
Могла б і сваха щось дати, тоді б діти змогли розширитися.
Звичайно, ми посваpилися з свахою.
Вона мені ще дорікнула, що всі заробітчанки дітям допомагають, деколи тягнуть трьох-чотирьох, а у мене одна дочка, і я замість того, щоб допомогти своїй дитині, думаю лише про себе.
Я свасі кажу – а я і допомагаю чим можу!
Я їм на рік не менше 1000 євро висилала – по 100 на день народження Марини, зятя, двох онучок, на день ангела, на Різдво, на Великдень. Якби вони ці гроші не витрачали, а збирали, то могли б вже і щось собі відкласти за шість років.
Хоч сваха мене не розуміє, я вважаю, що роблю все правильно.
Добре їй говорити, у неї є чоловік, живуть вони разом в своїй двокімнатній квартирі, про що їй переживати.
А я одна, мені треба думати про себе.
Ну хіба не так?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.