Мої свати – дуже хитрі люди, особливо в питаннях, що стосуються грошей, але, нажаль, я це зрозуміла занадто пізно.

Чотири роки тому мій син Олексій одружився з Вікторією.

З батьками невістки я познайомилася практично перед весіллям і вони мені не дуже сподобалися.

Особливо батько нареченої, який видався мені надто самовпевненим.

При першій же зустрічі розповідав, що живуть вони дуже заможно, і було видно, що він цим дуже пишався.

Я не вважала себе багатою людиною, але розумію, що мій син має потенціал, і з часом сам заробить собі на все, що треба.

На момент одруження йому було всього 25 років і у нього з власності була лише частка у нашій із ним квартирі.

Я вважала, що синові потрібно дати освіту, а там, з часом, він сам собі заробить на все, що йому потрібно.

– Не нажив нічого, не заробив, а одружитися надумав. Гаразд, ми допоможемо, – повернув у розмові майбутній сват просто при знайомстві.

Дружині на момент їхнього шлюбу теж було 25, ровесники вони разом в університеті вчилися.

Мені так і хотілося сказати, що їхня дочка теж нічого нажити не встигла, але промовчала. Одним словом, мені не сподобалися майбутні родичі.

Якось син прийшов додому і повідомив, що батьки Вікторії дають грошей на перший внесок на квартиру.

Новина наче гарна, але я чомусь не зраділа. Як на мене, то краще молодим пожити у мене, і самим збирати собі на житло.

Але невістка так не захотіла, вона вважала, що не варто відмовлятися від такого щедрого подарунку батьків.

А мені перед очима стояв сват, який хизувався своїм багатством:

– Згадаєш мої слова, синку, – кажу, – такі люди, як батьки Вікторії, постійно нагадуватимуть про свій «подарунок». Ти пошкодуєш, що прийняв його.

Син не прислухався, а вийшло все, як я сказала. Сваха промовчить, а сват постійно сину вказує на всі промахи та недоліки: все, що робив син в квартирі, підпадало під жорстку критику свата.

До того ж, у батьків Вікторії були ключі від цієї квартири, і вони приходили до молодих тоді, коли вважали за потрібне, без жодного попередження.

Дуже швидко син переконався, що я була права.

Був випадок, на хрестинах онука зібралися родичі за столом, і тут сват при всіх каже, що мій син в цій квартирі не господар.

Після того випадку я з батьками невістки спілкуватися відмовилася навідріз.

До онука на рік ходила з подарунком, попередньо дізнавшись, що сватів точно не буде.

Рік відзначили і син повернувся до мене.

І я його розумію – як жити, якщо тобі постійно дорікають?

До речі, вони так і не розлучилися з Вікторією. Не живуть разом, але й не розлучаються офіційно.

Аліменти від сина невістці батько брати заборонив. Син подарунки дитині купує, передає пакунки із гостинцями.

Вікторія до нас потай приходить, плаче, звинувачує Олексія в тому, що він її покинув.

Олексій їй пропонував знову зійтися і жити на квартирі, а про допомогу від її батьків забути, але вона так не хоче. Каже, що бідність їй не подобається.

Отак і живуть майже рік. У мене потай зустрічаються.

Як донести до невістки, що за такої її поведінки вона скоро стане справді колишньою? Офіційно!

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.