Я в шлюбі з своїм чоловіком вже п’ять років, у нас є чотирирічна донька.

В принципі, я вважаю, що доволі вдало вийшла заміж.

Чоловік у мене хороший, турботливий, єдине, що мене засмучує, що у нас немає власного житла і ми досі живемо на знімній квартирі.

Особисто у нас грошей на покупку квартири немає, і не скоро будуть.

Ми з чоловіком працюємо в коледжі викладачами, у нас невисока зарплата, принаймі, для того, щоб придбати житло, точно не вистачить.

У моєї свекрухи є ще одна квартира, яку вона отримала в спадок від своєї матері, яка останні років п’ятнадцять жила разом з нею.

Але віддавати нам цю квартиру свекруха не збирається. Вона її здає і отримує за це непогані гроші. То ж від своїх додаткових доходів свекруха не збирається відмовлятися.

Вона ще перед нашим весіллям нас попередила, щоб ми і не надіялися зараз на цю квартиру, мовляв, у неї пенсія маленька, їй якось треба виживати.

Ми навіть пропонували їй поки пожити разом. Так і за послуги платити значно менше, і дитина буде зайвий раз під наглядом у бабусі.

Але на цю пропозицію вона нам різко відповіла, що тепер, на старості, хоче трохи пожити і для себе. І взагалі, чоловік повинен сам забезпечувати свою сім’ю окремим житлом.

В мене склалося таке враження, що мама мого чоловіка зовсім не любить свого сина.

Про переїзд до моїх батьків теж не йдеться, вони живуть в однокімнатній квартирі.

Донедавна з ними жила ще моя молодша сестра. Але три роки тому вона поїхала у Францію на заробітки, працює там бебісітером, доглядає дітей.

За цей час вона вже наскладала пристойну суму і вже шукає підходящий варіант квартири.

Якось сестра мені зателефонувала і я не витримала, розплакалася, розповіла, як мені важко.

Вона запропонувала мені, щоб я теж їхала до неї у Францію на заробітки. Тільки так я зможу скласти необхідну суму на омріяне житло.

Але в такому разі, я буду змушена залишити чоловіка і дитину теж.

На свекруху я розраховувати не можу, а моя мама сказала, що за необхідності забере на два-три роки дитину до себе, поки та ще не в школі.

Сестра наполягає, щоб я не вагалась, а приймала рішення.

Я не знаю, що мені робити. І сім’ю не хочеться залишати, і своє житло хочеться мати.

От я і думаю, що мені робити: їхати чи не їхати…

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.