Багато років я сама виховувала свого сина, так склалася моя доля.

Зі своїм чоловіком ми розлучилися, коли після шлюбу минуло всього 2 роки.

Як мені не було важко, але у мого синочка Михайлика було все те, що й у інших дітей.

Я свого сина дуже гляділа, намагалася все зробити для нього, так, як вважала це своїм обов’язком.

Я ні в чому йому не відмовляла ніколи.

А коли мала можливість, то завжди я всю душу вкладала в свою дитину, бо знала, що він моє єдина опора і надія на майбутнє, це моє вкладення в старість, моя радість.

За всією роботою, якої у мене завжди багато було, я й не помітила, як мій син швидко ріс, згодом закінчив школу, вивчився на менеджера і вже влаштувався на роботу.

Лише тоді я якось трохи заспокоїлася, зрозуміла, що жити стане трохи легше, бо Михайло вже сам заробляв на своє життя, а я могла щось купити для себе і більше часу приділяти собі.

Тоді я вперше поїхала в санаторій і навчилася доглядати за собою і навіть мала час відпочивати.

У нас з моїм дорослим сином є своя квартира: суміжна двокімнатна в хрущовці, тільки я її власниця, а Михайло лише прописаний в ній.

Минав час, наче було у нас спокійне життя.

А якось Михайло сказав, що скоро буде одружуватися, зустрічається з гарною дівчиною, вона хороша людина.

Для мене це була щемлива новина, адже, щиро кажучи, я цього чекала багато років.

Завжди уявляла, як в моєму житті з’явиться ще донечка, адже свою майбутню невістку я збиралася сприймати саме так.

Я все цікавилася, що це за дівчина, мені хотілося все дізнатися про неї?

Син ніяковів, коля я починала розпитувати про неї, Михайло майже нічого не говорив мені про неї, не відповідав на питання.

Згодом я таки дізналася, що вона живе з сім’єю в гуртожитку навпроти нашого будинку.

Я ще здивувалася, чомусь уявила, що юна дівчина живе в тісній кімнаті з матір’ю і батьком.

Зовсім для нас не перспектива для одруження, адже синові доведеться самому вставати на ноги, ще й дружину свою забезпечувати.

Звісно, це не дуже тішило мене, але згадала, що я й сама з бідної сім’ї, тому й подумала, що гроші – це не важливо, головне, щоб вони добре жили, а гроші можна завжди заробити, аби здоров’я було.

Та дівчина мого Михайла у нас не з’являлася дуже довго, я все дивувалася: де ж вони зустрічаються?

Але як же я була по справжньому серйозно здивована згодом, коли дізналася, що це не юна дівчина, а майже що 30-тирічна жінка.

А моєму синові виповнилося на той момент всього 24 роки.

А сім’я цієї жінки: вона та двоє її малих дітей, адже вона була раз заміжньою і розлучилася до знайомства з сином моїм.

Діти моєї майбутньої невістки були шести і трьох років.

Мар’яна, так звали її, живе на дитячу допомогу і хороші аліменти, зараз вона ніде не працює, сидить вдома з дітьми.

Вона відводить дітей в садок, а вдень вони з моїм сином зустрічаються, ходять в кафе.

Я все це дізналася, коли мені Михайло сказав, що його наречена чекає дитину, він стане татом, і він має намір одружитися.

Гіршого, щиро кажучи, я собі уявити й не могла на той час.

Я була проти, але син все одно одружився, весілля вони вони з Мар’яною не грали, нікого не запрошували, просто розписалися та й усе.

Я настільки була засмучена цією історією, що навіть подругам та рідним спочатку нічого не говорила, щоб вони мене не засміяли, щоб плітки не ходили про нас, адже про таку невістку й годі мріяти.

У однієї подруги син, за яким вона й не особливо доглядала в дитинстві, колись носив він недоношені речі від мого сина, був у них складний період тоді в житті, які я їм віддавала, а зараз став хорошим бізнесменом, купує їй путівки до Туреччини, гроші дає.

А у другої подруги дочка вдало вийшла заміж, поїхала жити за кордон, постійно гроші пересилає своїм мамі й татові, подруга, як модель ходить в тих нових речах і шубах, за кордон до доньки щороку їздить.

Я, щиро кажучи, хоча важко в цьому зізнатися, заздрю їм, а мій Михайло – знайшов собі сімейку на нашу голову.

Коли подруги дізналися про те, яку собі наречену обрав мій син, вони ніби як підтримали мене, кажуть, що в сучасному світі це цілком нормально, аби діти щасливо жили і все було добре у них.

Але я ж відчуваю, що вони просто сміються за моєю спиною, якась нещира зовсім їх підтримка, мені здається.

Хіба хтось з них хотів би таку долю для своїх дітей?

Згодом я стала звикати до статусу свекрухи і до вибору свого сина.

Начебто до невістки і претензій ніяких немає, вона дуже спокійна людина, акуратна, стежить за дітьми і доглядає за моїм сином – він завжди чистенький, нагодований, веселий та радісний, здається все добре в їх сім’ї.

Нещодавно у мене з’явився онук, видно, що мати моя невістка дуже хороша, та й людина не погана, це відчувається дійсно.

Я стала їх запрошувати додому на свята, але її старші діти мене трохи втомлюють, якщо чесно: бігають і шумлять, а я до такого не звикла.

Живуть вони звичайно в не дуже добрих умовах: їх п’ятеро в кімнаті розміром в 30 квадратних метрів, адже вони пішли жити в гуртожиток, де невістка жила до одруження.

Все компактно, навіть кухонний куточок є, але туалет і душ загальні, з сусідами у них це спільне.

Погано все це, звичайно для сім’ї з трьома дітьми і я це розумію.

І ось нещодавно мій син Михайло мене став просити мене, щоб я впустила їх жити в свою квартиру, а сама пішла в гуртожиток жити, мовляв, я одна і там для однієї людини місця дуже багато.

Син з невісткою мені кажуть, що вони ні на що не претендують, невістка з дітьми буде прописана в гуртожитку, та й на роботу мені так само близько ходити буде: гуртожиток зовсім поруч з нами.

Можливо, я б і погодилася, якби старші діти були б моїми рідними внуками, але вони чужі діти для мене, не мої.

У мене в квартирі хороший ремонт, а у що ці двоє дітей можуть перетворити мою квартиру?

Я відмовила їм, адже сама ще того нормального життя не бачила, стільки років дбала лише про сина, махнувши рукою на себе.

Лише зараз тільки набралася розуму і вирішила трохи для себе пожити, а тут тобі таке.

Михайло на мене образився, знайомі та родичі теж не розуміють мене.

Але чому я маю погоджуватися з цим заради когось, навіть якщо не хочу сама?

Чи маю я пустити сина з невісткою в своє житло, а самій жити в тісній кімнаті гуртожитку поруч з чужими людьми?

Фото ілюстративне.