Моя єдина дочка Наталка прийшла до мене порадитися, що їй робити. Вони з чоловіком хочуть розширятися, але на нове житло їм грошей не вистачає.

Я була на заробітках в Італії 12 років. Перше, що я зробила, це я купила Наталці житло – гарну однокімнатну квартиру в новобудові.

Бо до того вони з чоловіком жили в квартирі свекрухи, і я розуміла, що маю обов’язок допомогти своїй єдиній дочці.

Дала я їм гроші на квартиру, на ремонт і меблі, і все оформила на дочку, щоб вона почувала себе повноправною господинею.

Я могла б і ще бути в Італії, бо мені лише 60 років. Але здоров’я стало підводити, і я вирішила повертатися додому.

Привезла з собою 25 тисяч євро, вирішила, що якщо жити економно, то цих грошей мені мало б вистачити. А квартира у мене є – моя стара, двокімнатна. Я в ній ремонт зробила, і вирішила, що цього буде достатньо для мене одної.

Біля мене недалеко є магазин, я там прибираю, і маю підробіток. Так що розраховую лише сама на себе.

І тут до мене прийшла дочка, просить мене допомогти. Наталка каже, що їм трапився дуже гарний варіант будиночка за містом.

Вона все підрахувала – якщо продати їхню однокімнатну і додати мої збереження, то цього має вистачити.

Дочка впевнена, що я їй не відмовлю, адже гроші у мене є.

Я не знаю, як правильно мені поступити, адже ці гроші я собі відклала на майбутнє, щоб не бути обузою для дітей.

Дочка каже, щоб я не переживала, обіцяє, що без догляду я не залишуся.

Навіть пропонує мені переїхати з ними в цей будинок.

Пропозиція непогана, але мені здається, що краще бути господинею в своїй невеликій квартирі, ніж підлаштовуватися під них, живучи в їхньому будинку.

Там дім терміново продають, тому і ціна така невисока. То ж часу для роздумів у мене небагато.

З однієї сторони я дуже хочу допомогти своїй дитині, а з іншої – не хочеться на старість залишатися зовсім без нічого.

Дочка на мене дуже сподівається, а я не знаю, що робити.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.