Мама мого чоловіка живе в селі. Нещодавно не стало свекра, і тепер вона залишилася сама.

Ми з чоловіком намагаємося її підтримувати – приїжджаємо до неї в село щовихідних, купуємо і привозимо все, що треба.

Минулого тижня в понеділок я йшла по вулиці і випадково зустріла сестру свого чоловіка разом з свекрухою.

Мене здивував той факт, що мама не попередила нас про свій приїзд, тому я відразу насторожилася і запитала прямо, що вона тут робить.

Викручуватися родички не стали, сказали, що оформляють спадщину. Виявилося, що вони йшли до нотаріуса, щоб переоформити будинок свекрів на дочку зовиці.

Мені було дуже прикро, коли я зрозуміла, що нам ніяка спадщина не світить, адже у нас також є дочка, така ж внучка для бабусі.

У свекрухи моєї двоє дітей – старша дочка Ольга і син Олександр, який є моїм чоловіком.

Так склалося, що заміж Ольга не вийшла, чим дуже засмутила батьків, які мріяли про внуків.

Але дитину народила, в 30 років, для себе, ну і на радість батькам.

З внучкою свекри носилися як з коштовним діамантом, пилинки з неї здували.

Коли ми одружилися, і у нас теж народилася донька, я щось не пригадую, щоб свекри так танцювали коло неї.

Одним словом, любили завжди старшу онучку, все їй купували, а наша росла якось без їхньої особливої опіки.

Кілька місяців тому не стало свекра, я була впевнена, що свекруха, як дружина, все оформить на себе. Так було б логічно і правильно.

Та зовиця швидко зметикувала, що будинок треба на її дочку оформляти, щоб потім все по закону їй дісталося і не треба було ні з ким ділитися.

Що саме і як саме вони збираються оформляти, вони мені не сказали, але свекруха радісно повідомила, що йде переписувати будинок на улюблену внучку.

Я прийшла додому і кажу чоловікові, що це якось не правильно виходить, що наша дитина така сама внучка, і бабусі не слід робити таку різницю – одній віддавати усе, а іншій – нічого.

Я переконана, що це несправедливо, тому стала наполягати, нехай він іде до своєї мами і заявляє про свої права.

Але чоловік не хоче цього робити, бо каже, що це не вартує того, щоб назавжди зіпсувати стосунки з своїми родичами.

В очах родичів мого чоловіка, ми живемо дуже добре, тому і не потребуємо допомоги.

У нас є своя квартира, чоловік сам на неї заробив, бо їздив в свій час на заробітки за кордон.

Ми обоє працюємо, самі себе забезпечуємо, ні у кого допомоги не просимо.

Чоловік вважає, що ця спадщина і справді сестрі потрібніша.

Він мене запевняє, що заробить ще і для нашої доньки, а племінниці нема кому допомогти, от мама і старається.

Та все одно, я вважаю, що свекруха чинить неправильно.

От лише не знаю – сказати їй про це, чи промовчати, як просить чоловік, щоб не зіпсувати родинних стосунків.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.