Мені 52 роки, у мене є доросла донька Тетяна, яка вже має власну сім’ю і живе окремо.

Так склалося, що зараз я планую виходити заміж, але донька мене в цьому не підтримує.

Каже, що у мене з сім’ї тільки вона і внучка, а чоловік, з яким я вже вісім років, мені не потрібен. Дочка переконана, що у нас уе несерйозно, бо в нашому віці, на її думку, вже пізно думати про особисте життя.

Переконати Тетяну в протилежному я не можу.

З її батьком ми розлучилися відразу після її народження. Він пішов до іншої, а я ростила дитину сама.

З моєю мамою у мене стосунки після розлучення розладналися остаточно.

Вона вважала, що це ганьба, ростити дитину без чоловіка.

Я намагалася компенсувати доньці відсутність батька, тому з усіх сил старалася дати їй все необхідне.

Тоді мені здавалося, що це правильно. Про особисте життя тоді навіть не думалось, не було коли.

Проблем з вихованням дитини у мене не було, Тетяна росла слухняною активною дівчинкою, у нас з нею були близькі і довірливі стосунки.

Дочка закінчила школу, поступила в столичний університет, а я залишилася одна.

Було дуже дивно, незвично. У мене було занадто багато вільного часу, який я не знала, куди подіти.

Саме тоді я і зустріла Павла. Він був як і я самотній.

Ми спілкувалися з ним довгий час, але доньці я про це не розповідала, бо не вважала це чимось серйозним.

Через рік, коли Павло зробив мені пропозицію, я все-таки вирішила розповісти доньці і запитати поради, тому що сама не знала, що мені робити.

Такої реакції від Тетяни я не очікувала, вона категорично сказала, що я ні в якому разі не повинна приймати пропозицію, тому що Павлу щось від мене потрібно.

Дочка мала приїхати на мій день народження, я хотіла її познайомити з Павлом, щоб зняти зайві запитання.

Але зустріч вилилася в некрасиву історію. Дочка сприйняла чоловіка дуже прохолодно, а потім заявила, що у неї пропали гроші.

Прямих звинувачень не прозвучало, але було зрозуміло, кого вона звинувачує в цій історії.

Потім вони знайшлися в її сумці, дочка зробила вигляд, що все це випадковість, але навіть не вибачилася, зробила вигляд, що нічого не сталося.

Павло просив мене забути цю історію, пояснював, що дочка просто ревнує, це з часом пройде.

Але ось уже 8 років, а все ніяк не проходить.

Ми з Павлом вже розписалися, дочка сама вийшла заміж і народила дитину, але все одно вона намагається зіпсувати мої з Павлом.

За цей час дочка не раз намагалася переконати мене, що чоловік мені зраджує, що він зі мною заради грошей.

Я стільки разів питала, навіщо вона це робить, але дочка починала говорити, що у мене з сім’ї тільки вона і внучка, а все інше мені не потрібно, це не сім’я.

Я її не розумію, сама вона заміжня, все ніби як з чоловіком добре. Що ж вона ніяк не заспокоїться?

Своїх рідних я люблю, але я вже не можу вислуховувати все це від дочки.

Я вже помічаю за собою, що уникаю спілкування з дочкою, щоб не псувати собі настрій.

Розумію, що це неправильно, але вдіяти з собою нічого не можу.

Як її переконати, що я теж маю право на щастя?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.