Мені 33 роки, ми з дочкою зараз живемо в Німеччині. Кілька місяців тому в Берліні я зустріла свого давнього знайомого. Зустріч з Андрієм була випадковою, але вона змінила все моє життя. Тепер я маю прийняти рішення – залишитися тут в Німеччині і розлучитися з чоловіком, чи повертатися в Україну, спробувати все забути і жити звичним життям

Я живу за кордоном, і склалася така ситуація, що саме тут я зрозуміла, що більше не хочу жити з своїм чоловіком, який залишився в Україні.
У шлюбі ми вже 13 років, виховуємо разом 12-річну дочку.
Але останні роки ми з чоловіком обоє почали розуміти, що стали чужими один одному. У нас практично не було спільних тем для розмов. Бували часи, коли ми по кілька днів не обмовилися і словом, хоча живемо в одній квартирі.
І я, і чоловік весь день проводили на роботі, а ввечері поверталися додому і жили практично як сусіди.
Я часто себе питала, чому ми і досі живемо разом, і відразу давала відповідь – бо у нас спільна квартира, бо у нас спільна дитина, бо всі так живуть, і ще багато таких – бо, бо, бо…
З Олегом ми одружилися ще студентами. Тоді нам здавалося, що ми любили один одного, але ця любов кудись минула, і тепер залишилося лише добре ставлення один до одного.
Так, я дуже ціную і поважаю свого чоловіка, але не більше.
Життя змінилося після 24 лютого, коли ми з дочкою виїхали за кордон.
Живемо ми зараз в Німеччині. І кілька місяців тому я зустріла в Берліні свого давнього знайомого.
Зустріч з Андрієм була випадковою, але вона змінила все моє життя.
Ми почали з ним спілкуватися і я розумію, що маю до нього почуття.
Андрій теж зізнався, що не байдужий до мене і хоче щоб ми були разом.
Він ще досі не був одружений, у Берліні він живе і працює більше 15-ти років, забезпечений, має власне житло.
Не подумайте, що для мене визначальними стали матеріальні цінності, ні.
Просто я відчула, що це рідна мені людина, до свого чоловіка я такого ніколи не відчувала.
Тепер я маю прийняти рішення – залишитися тут в Німеччині і розлучитися з чоловіком, чи повертатися в Україну, спробувати все забути і жити звичним життям.
Мені 33 роки, я розумію, що надалі з нелюбом жити буде непросто.
Але і боюся розлучення, адже у нас спільна дитина, спільна квартира, машина теж.
Може хто був у подібній ситуації і дасть пораду, бо відчуваю, що рішення, яке я маю зараз прийняти, стане доленосним, і не тільки для мене.
Кого вибрати – себе чи сім’ю?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.