Нещодавно не стало мого батька, а мама пішла у засвіти ще 5 років тому.

Батько важко пережив цю втрату, адже вони з мамою дуже добре жили, завжди були разом, і у всьому підтримували і допомагали один одному.

Квартиру нашу батько захотів відразу оформити на мене, у вигляді дарчої. Я лише тепер, коли його не стало, зрозуміла, навіщо він так зробив.

Він ще тоді натякав, що від наших родичів можна чекати чого завгодно, і попереджав, щоб я не вірила жодному їхньому слову.

І справді, не пройшло і пів року, як я втратила батька, як мені написала Галина, моя двоюрідна сестра. Її мама – рідна сестра моєї мами.

З мамою вони не спілкувалися – з уривків маминих розмов, я зрозуміла, що тітка кинула мою маму зі спадщиною.

Галина сказала, що скоро буде у справах в моєму місті і що нам з нею треба серйозно поговорити, що у неї для мене є важлива інформація.

Галина приїхала через тиждень. Я забрала схвильовану сестру з вокзалу і привезла до себе в квартиру. Вона озирнулася і сказала, що у мене дуже гарна квартира.

А потім почало відбуватися щось неймовірне, сестра стала розповідати мені родинні таємниці.

У моєї тітки Анни, мами Галини, крім неї, є ще син Тарас. Так от, Галина заявила, що Тарас мені не двоюрідний брат, а рідний, але тільки по батькові.

Вона сказала, що точно була не в курсі, чому так вийшло.

Але саме через це наша бабуся залишила все своїй старшій дочці Анни, а не поділила між нею і моєю мамою.

І ніби як-раз таки через те, що тато спочатку залицявся до Анни, а потім, коли вона чекала дитину, кинув її і одружився з моєю мамою.

Галина повідомила, що тітка з братом збираються ділити мою квартиру.

Я задумалась. Ділити було нічого, адже тато написав дарчу на мене, накопичення татові лежать удома – банкам він не довіряв, машина – моя, на моє ім’я куплена.

А більше у тата і не було нічого. Та й історія ця з батьковим батьківством – він так любив маму, що я сумнівалася в тому, що почула. Хоча, в житті всяке можливо, це ж давно було.

Я подякувала Галині за попередження і поклала її спати, сама теж заснула.

Сплю я досить чутливо, і прокинулася від того, що хтось шарудить паперами.

Я відкрила очі і побачила Галину, яка рилася в моєму столі з включеним на телефоні ліхтариком.

Вона стала виправдовуватись, що це випадково, а зранку Галини вже не було, а вхідні двері були відчинені навстіж. Я перевірила – ніби все на місці.

Через кілька днів мені подзвонила тітка Анна. Вона вже знала, що квартиру батько записав на мене і почала говорити мені, що я безсовісна – брата обділила.

А він одружився, живе на орендованій квартирі.

Все матуся твоя винна. Якби не вона, він би зі мною одружився. Треба було їй з’явитися і все зіпсувати…

Я не стала її слухати, просто скинула дзвінок. Більше вона не дзвонила.

Я не вірю жодному її слову, до того ж, батько попереджав мене про те, що таке може бути з цією сімейкою.

Я нарешті зрозуміла, чому мама з ними скільки років не спілкувалася.

За прикладом своїх батьків я теж не хочу спілкуватися з своєю тіткою і її дітьми, адже чесністю від них аж ніяк не пахне.

Але часом у мене з’являються сумніви: а що, якщо ця інформація і справді правдива?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.