Все частіше у Дмитра в голові крутилася одна лише думка – де взяти гроші?

Останнім часом його справи йшли не вельми добре. Грошей не вистачало – потрібно і продукти купити, і за квартиру заплатити, і в Ірини, дружини, день народження, хотілося б щось гарне подарувати.

І питання з житлом не закрите, їм квартира потрібна, але де ж взяти 30 тисяч доларів, щоб її придбати?

Він не раз думав про те, що якби батьки забезпечили його житлом, то йому жилося б набагато легше.

Але батька Дмитра давно не стало, а мама вже на пенсії, живе в селі, тримає господарку, обробляє город, з того і сама живе, і Дмитру намагається щось передати.

Але ж це не квартира… Житлом мама його забезпечити не може. Тому йому самому треба заробляти.

А мама ще й ображається, що син не приїжджає до неї на вихідні. А йому ж навіть по суботах треба працювати.

Дмитро нещодавно влаштувався в одну велику фірму на перспективну роботу, то ж старається з усіх сил, щоб його помітили.

Мама на минулому тижні телефонувала, просила приїхати, город до веснування підготувати треба, Дмитро відмовився, сказав, що немає часу.

А сьогодні мама зателефонувала з самого ранку, і в дуже незручний момент – Дмитро якраз був в кабінеті свого начальника, обговорювали майбутній проект, який мав би принести непоганий прибуток. Якщо все вийде, то можна буде і подумати про те, щоб взяти квартиру в кредит.

Вони з Олександром Івановичем обговорювали серйозні речі, а тут у Дмитра задзвонив телефон. На екрані з’явилося – мама.

Дмитро без зайвих роздумів скинув дзвінок і хотів продовжити бесіду.

Але Олександр Іванович раптом змінився в обличчі і сказав, що розмова закінчена, і що він передумав віддавати Дмитру цей проект.

Дмитро вийшов з кабінету дуже засмучений, він не розумів, що сталося.

Але в кінці робочого дня він знову наважився зайти до Олександра Івановича, щоб все з’ясувати.

Олександр Іванович зовсім не здивувався, коли знов побачив Дмитра у себе в кабінеті. Він був переконаний, що хлопець повернеться.

Керівник попросив Дмитра присісти, і сказав:

– Коли ти був зранку у мене в кабінеті, тобі телефонувала мама. Дзвінок ти скинув. Ти їй передзвонив?

Дмитро опустив очі. Він настільки був зайнятий думками про проект, що зовсім забув про маму.

Олександр Іванович тоді розповів хлопцю свою історію.

Багато років тому він подався в Америку, щоб заробити грошей.

Одного разу у нього було багато роботи і саме в цей час йому зателефонувала мама.

Він взяв слухавку, сказав, що зараз йому ніколи, і обіцяв зателефонувати їй як тільки звільниться.

Але про свою обіцянку забув. А вранці наступного дня йому зателефонувала сестра і сказала, що мами не стало, вона відійшла тихо, у сні.

Відтоді минуло 20 років, а Олександр Іванович не може собі цього пробачити. Все гадає, що тоді хотіла йому сказати мама, чому телефонувала? Адже дзвінки в Америку дуже дорогі і вона ніколи не дзвонила першою.

В голові і досі крутяться її останні слова, я чекатиму, передзвони мені.

Але не дочекалася, і Олександр Іванович ніяк собі цього не пробачить.

Слухаючи це, Дмитро раптом все зрозумів, і йому стало дуже соромно за свій вчинок.

В суботу він на роботу не пішов, а поїхав до мами, просто так, без попередження.

Мама Дмитра не чекала, але дуже втішилася, коли зранку побачила його на своїм подвір’ї.

Вона сказала, що вчора телефонувала, щоб повідомити, що вона вирішила продати свій город, щоб допомогти синові купити житло.

Якраз буде 30 тисяч доларів, мало б вистачити.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.