Чому без “Радіо Свобода” свободи слова стане менше
Поділитись
Наскільки впливе відсутність фінансів на діяльність такого всесвітнього медіа як “Радіо Свобода” ? Про це у своєму дописі розмірковувала шеф-редактор “Української правди” Севгіль Мусаєва.
На дискусіях за кордоном в останні три роки мені часто доводилося пояснювати, коли Росія насправді почала перетворюватися на диктатуру та готуватися до зовнішньої агресії.
Це сталося в 2000, коли Путін, прийшовши до влади, почав знищувати НТВ і за кілька років випалив майже всі критичні та опозиційні голоси в Росії.
У нас сталася протилежна історія. В нульові ( і раніше) в тотально контрольованому інформаційному середовищі почали зʼявлятися незалежні медіа.
Справа Гонгадзе та «Україна без Кучми», а далі Помаранчева революція змінили ставлення людей до цінностей і свободи слова, і свободи особистості.
Нібито очевидна історія, але потребує постійного нагадування: диктатура чи автократія в будь-якій країні починається саме зі знищення критичних, незалежних голосів.
«Іранські аятоли, китайські комуністичні лідери та автократи в Москві та Мінську святкуватимуть падіння Радіо Свобода/Радіо Свобода через 75 років. Якщо віддати перемогу нашим супротивникам, це зробить їх сильнішими, а Америку слабшою», – так вчора президент та генеральний директор Радіо Свобода Стівен Капус прокоментував скасування гранту на фінансування компанії.
І це чиста правда. Залишається тільки додати, що так само плескають в долоні десятки політичних лідерів в країнах, де Радіо Свобода була чи не єдиним майданчиком, де людину могли почути. Єдиним джерелом інформації про порушення прав людини та інші злочини.
Азаттик та Ехо Кавказа, офіси в Узбекистані, десятки інших редакцій в країнах зі слабкою демократією та великим впливом Росії та інших авторитарних країн.
Схожа ситуація і з «Голосом Америки», яке виконувало іншу, але не менш важливу місію.
Тому для мене особисто 15 березня стало чорним днем для свободи слова в Штатах, знеціненням Першої поправки до Конституції США.
Це точка відліку нових, карколомних подій в десятках країн світу. Це катастрофічне за своїми масштабами рішення, яке матиме довгострокові перспективи для демократії у світі, для засадничих прав людини, для свободи.
З моєю подругою, головредом великого німецького видання ми обговорювали сценарій брейкдауну РС та ГА і я була переконана, що це може статися, але в перспективі шести місяців-року.
Втім, ми тепер живемо у світі, де час сильно прискорився. І де лунає все менше критичних та сміливих голосів. Мене шокує, дивує, бентежить, що і колишні президенти США, і наукова, бізнесова еліти США мовчать з приводу порушення якихось засадничих принципів, на яких десятиліттями стояло те, що у світовій політиці має назву american exceptionalism. Це страшно.
Тисячам журналістів «Радіо Свобода» та «Голосу Америки» — щира підтримка, співчуття та солідарність.