Р о ж н е п о л е .

Місце „Рожного поля“, на галицько-волинськім пограничу, прославлене голосною битвою 1099 р., що рішила окремішність Галичини і виратувала її для династиї Ростислава, на підставі літописного оповідання про кампанію 1144 р. могло бути озна­чене досить докладно. Військо київське, йдучи на Звенигород з горішнього Серета, проминуло Рожне поле в сусідстві Голих

Отже Рожне поле лежало десь коло вододілу Буга і Серета, в сусідстві Золочева. Се зовсім ясно виходить з літописного оповідання, і аналїза його давно означила сю місцевість в при­ближению. Тільки брак хороірафічної вказівки не давав мож- ности означити її вповні. За браком иньшої місцевости з таким іменем вказувано на Рожнів на Стиру, на захід від Бродів, але очевидна річ, що- Рожне Поле так далеко на північний схід від лінії Серет — Голі гори — Звенигород ніяк не могло лежати. Недавно я одержав звістку — від п. Григорія Кузьми, совітника апеляції у Львові, що назва „Рожного поля“ досі живе в зміненій формі під Скварявою, на степах, в околиці Золочева. Се вповні підходить до літописного оповіданняа), й істнованне сеї назви в устах сучасної людности рішило б справу. На моє запитанне сов. Кузьма не відмовив близших пояснень в сій справі в листі, з якого виїмки вважаю небезінтересними для висьвітлення сеї справи.

„Майже на’половині’ дороги зі Скнилова до Скваряви ле­жить фільварочок на карті військовій названий „Рожоволя“. Так його і люди зовуть. Лежить він посеред степу, на котрім в літі дропи подибати можна. Будучи ще малим хлопцем (тепер минї іде 66 рік), їздив я тою приватною дорогою з Білогокаменя до Львова до школи, отже котрийсь з моїх свояків в ІІочапах опо­відав минї, що в тім місцн, де той фільварочок господарський стоїть (там пан не мешкає) давно колись була велика війна, така сильна, що потічком, котрий як раз там починає ся руд- кою, кров текла, і що той потічок „крвавником“ звали. Мав там бути і камяний хрест на памятку тої битви поставлений, але я собі не пригадую, чи я там хрест бачив: будучи молодим шко­лярем, не много я таким оповіданнєм інтересував ся. На війсковій мані нема хреста при „Рожоволи“, але аж дальше в по­лю з Рожоволї до Скваряви ідучи, єсть хрест. Потічок від Рожоволї іде до Ольшанки. „Для чого сей фільварачок Рожоволя зоветь ся, ніхто мені не вияснив, хоч я з маленьку рожами любуючись, тою назвою інтересовав ся. Аж Вашу історію читаючи і на Рожне поле прийшовши, пригадав собі Рожоволю, а що межи жерелами Буга, дуже добре менї знаними, і жерелами Серету нема відповідного поля, на котрім би більша битва відбутись могла, і що тая Ро­жоволя тілько зо дві мили від Золочева віддалена; що по жад­них рожах я в тім місці і сліду не бачив і нічого не чув, щоб там хто рожі управляв; що місце те не далеко від ріки Буга віддалене і для битви дуже надавало ся; що й переказ про дуже давню битву в тім місці удержує ся, а народ дуже часто назви перекручує і з Рожного поля Рожоволю міг вчинити, не піймаючи того, що те поле колись границею (рогом — рожним) було, а в сусідстві приходять і Белзець і Княже — отже все те навело менї гадку, що та Рожоволя буде стояти на історич­нім Рожніи полю — на північній стороні від Золочева, майже в половині дороги від Скваряви до Скнилова, серед широкого

степу, 254 сяжень над ровенем моря.

Отже було то місце сухе, рівне, отворене, до битви дуже придатне, якого другого в око­лиця нема“.Степова високорівня на північний захід від Золочева, в напрямі до Скваряви й Скнилова, дійсно, підходить вповні” під обставини літописного оповідання, і назва „Рожоволї“ (Рожна воля) справді” може бути слідом давньої назви „Рожного поля“, що стелило ся на сім степовім просторі в напрямі від „Рожоволї“ до Золочева…”